Корисні посилання!

Що таке "булінг" та чому про нього треба знати всім батькам

Булінг. Ми всі можемо допомогти це зупинити

Стоп шкільний терор

Навчіть дитину захищатися

Булінг у школі: в небезпеці педагог

Як виявити жертву цькування у школі. алгоритм для батьків

БУЛІНГ В ШКОЛІ: ЩО ЦЕ ТАКЕ І ЯК З НИМ БОРОТИСЯ.

Образливі прізвиська, глузування, піддражнювання, підніжки, стусани з боку одного або групи учнів щодо однокласника або однокласниці - є ознаками нездорових стосунків, які можуть привести до цькування - регулярного, повторюваного день у день знущання. Регулярне та цілеспрямоване нанесення фізичної й душевної шкоди стало об’єктом уваги науковців та педагогів отримало спеціальну назву – булінґ.

Найчастіше булінґ відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі відсутній. Це може бути шкільний двір, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. У деяких випадках дитина може піддаватися знущанням і поза територією школи, кривдники можуть перестріти її на шляху додому. Навіть удома жертву булінґу можуть продовжувати цькувати, надсилаючи образливі повідомлення на телефон або через соціальні мережі.

Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.

Насильство в школі – буденна реальність для багатьох людей в усьому світі. Переслідування, знущання, погрози он-лайн, образи – все це має негативний вплив на школяра та його успіхи в навчанні. Що стоїть за насильством у школі і що можна зробити аби зупинити його?

Що робити?

Жертви та булери

Найчастіше жертвами булінґу стають діти, які мають:

• Фізичні вади – носять окуляри, погано чують, мають порушення рухового апарату фізично слабкі.

• Особливості поведінки – замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні.

• Особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, відстовбурчені вуха, незвичну форму голови, надмірну худорлявість чи повноту.

• Недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками.

• Страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування певних предметів, що сприймається оточуючими як підвищена тривожність, невпевненість, провокуючи агресію.

• Відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти).

• Деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання).

• Знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні.

• Високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення.

• Слабо розвинені гігієнічні навички (неохайні, носять брудні речі, мають неприємний запах)

Що робити, якщо дитина – агресор (булер)

Булерами ж найчастіше стають ті, хто ростуть без заборон та авторитету батьків, але в той же час їм не вистачає уваги і поваги дорослих. У більшості таких дітей – яскраво виражені нарцисові риси характеру. Їм весь час доводиться самостверджуватися за рахунок інших людей, доводити власну перевагу

За даними норвезького психолога Дана Ольвеуса, автора книги «Булінг в школі: що ми знаємо і що можемо зробити» діти, які стають булерами-переслідувачами мають такі риси:

– впевненість, що «домінуючи» і підпорядковуючи собі інших, набагато легше досягати своїх цілей;

– не вміють співчувати своїм жертвам;

– фізично сильні хлопчики;

– легко збудливі та дуже імпульсивні діти, з агресивною поведінкою.

Ініціаторами цькування також можуть бути такі діти, які:

– мріють бути лідерами у навчальній групі;;

– бажають перебувати у центрі уваги;

– мають високий рівень домагань;

– впевнені у своїй перевазі над жертвою;

– не визнають компромісів;

– агресивні, які самостверджується у цькуванні жертви;

– інтуїтивно відчувають, що однокласники не зможуть чинити опір;

– мають слабкий рівень самоконтролю.

Булінг завдає фізичного та емоційного болю іншим дітям. Але дитині-агресору увага та допомога потрібні не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ви зрозуміли, що ваша дитина – булер, слід негайно діяти:

• Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається. З'ясуйте, як вона ставиться до своїх дій і як на них реагують інші діти. Ви можете почути, що «всі так роблять» або «він заслуговує на це».
• Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на фактах, а не на припущеннях.
• Поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносять цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
• Діти-агресори заперечують булінг так довго, наскільки можуть. Слід спокійно пояснити дитині, що її поведінка може зашкодити не лише жертві, але й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників конфлікту.
• Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка – серйозна проблема, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити насильство.
• Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з
• учителями, щоби впевнитись — дитина прагне змінити ситуацію.
• Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може лише посилити агресію і невдоволення.
• Не слід концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, відсторонюється від почуттів іншої людини.
• Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

Наслідки шкільного насилля

Жертви булінґу переживають важкі емоції - почуття приниження та сором, страх, розпач і злість. Булінґ вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:

• неадекватне сприйняття себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;

• негативне сприйняття однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули в школі;

• неадекватне сприйняття реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;

• девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.

Що потрібно знати батькам

Що конкретно можуть зробити батьки для того, щоб їх дитина не стала вигнанцем. Для того щоб запобігти потраплянню дитини до групи ризику, вони можуть порадити дитині:

– не намагатися виділятися серед інших, якщо немає для цього підстав;

– не хвалитися своїм матеріальним становищем, батьками, сучасними гаджетами;

– не зазнаватися і не задиратися, не показувати свою перевагу над іншими;

– не ябедничати і не підлизуватися до вчителів;

– не ігнорувати «рішення» класу, якщо вони не суперечать моральним нормам не пливти проти течії свого «колективу»;

– не давати приводу для приниження почуття власної гідності;

– не демонструвати свою фізичну силу;

– більше не показувати свою слабість.

Можна порадити своїй дитині також:

– знайти спільну мову з кожним учнем у класі;

– відшукати собі друга серед ровесників, а краще не одного;

– запрошувати однокласників у гості;

– не намагатися завжди перемагати у своїх суперечках з ровесниками;

– навчитися програвати і поступатися, якщо дитина справді не права;

– навчитися поважати думку своїх однокласників.

Якщо профілактичні заходи не допомогли і дитина все ж стала жертвою булінгу, батьки повинні:

– звернути увагу на те, що трапилося з дитиною і контролювати ситуацію;

– спробувати зрозуміти справжню причину того, що сталося з дитиною;

– переконатися, що дитина дійсно стала жертвою шкільного булінгу;

– повідомити про це вчителя і шкільного психолога;

– спільно з дитиною та працівниками школи спробувати знайти шляхи виходу з ситуації, що склалася;

– якщо дитина була дуже налякана і приголомшена тим, що трапилося, не відправляти її наступного дня до школи;

– при важких переживаннях стресу спробувати перевести дитину до іншого класу або навіть школи.

У житті кожного з нас виникають проблеми, подолати які поодинці важко, а деколи – неможливо. Важливо, щоб в такий момент поряд опинилися люди, здатні не просто вислухати і зрозуміти, але і надати дієву допомогу